Студенти медичного факультету УжНУ долучились до боротьби з пандемією COVID-19

Студенти медичного факультету УжНУ долучились до боротьби з пандемією COVID-19
У зв’язку зі світовою пандемією COVID-19 суспільний загал по-новому усвідомив важливість людей, чию роль і так переоцінити неможливо – медичних працівників. Лікарі, медсестри й інші представники медичного персоналу у всьому світі сумлінно виконують свої обов’язки і не покидають своїх «постів» та «гарячих точок». Хоч усі ми розуміємо, тим самим наражаються на небезпеку інфікування коронавірусом, перебуваючи у тісному контакті з пацієнтами. Серед студентства медичного факультету УжНУ є також представники, які уміло поєднують навчання з роботою, і не змогли залишитись осторонь у такий непростий для країни час. З деким із таких студентів нам вдалось поспілкуватись і розпитати про їхню мотивацію, враження та самопочуття. 

 

Володимир Глухов, студент 2 курсу спеціальності «лікувальна справа»:

 «Мотивацією було бажання дізнатись щось нове в сфері медицини, отримати незабутній досвід, випробувати себе на міцність, також це була непогана нагода з цікавістю провести декілька карантинних днів. Ми були повністю забезпечені всіма необхідними засобами індивідуального захисту. У захисному костюмі ми перебували протягом 4 годин, декілька разів на добу. Про хорошу комфортність захисного костюму та інших захисних аксесуарів говорити важко, оскільки виникав деякий дискомфорт, пов’язаний із запотіванням захисних окулярів. Було досить жарко, частково через теплу погоду, також було  відчуття спраги. Однак це все можна витерпіти та звикнути. Загалом, ми працювали 7 днів з хворими, у яких був підтверджений діагноз Covid-19. Це були хворі важкого ступеня перебігу хвороби, дехто з пацієнтів мав пригнічений настрій, проте ми завжди намагались забезпечити їм комфортні умови перебування в лікарні. Підбадьорювали  їх, адже позитивний настрій та  адекватне ставлення до хвороби, безумовно, допомагає у боротьбі з нею. Єдиним побоюванням було захворіти цим вірусом. Але у процесі роботи, страх поступово зникав, оскільки ми проявляли хорошу дисципліну та були забезпечені хорошими засобами індивідуального захисту. Також в порядку були організаційні моменти, а деякі дрібниці вирішувались у ході роботи. Тож, можу зазначити, що пережитим досвідом я залишився задоволений».

Аліна Штибель, студентка 6 курсу спеціальності «лікувальна справа»:

«Передусім мою мотивацію формують відданість роботі та бажання допомогти людям, які потребують допомоги. Усі необхідні засоби захисту є в наявності у лікарнях. У захисних костюмах ми перебуваємо 4 години на день. Звичайно, певний дискомфорт є, але з часом людина пристосовується. Думаю, заради безпеки особистої та оточуючих можна витримати таку маленьку незручність. У середньому стан пацієнтів, з якими я працювала, середнього ступеня важкості. Не дивлячись на стан здоров’я, певний страх та переживання, пацієнти мають хороший настрій і позитивно налаштовані щодо лікування. Такій силі волі і вірі в завтрашній день, яку мають наші пацієнти – можна тільки позаздрити. Кожному з них я бажаю швидкого одужання та повернення до своїх рідних. Всі ми живі люди, тож побоювання у мене та моїх колег, звичайно, були і є. Хвилювання стосувались можливого збільшення кількості хворих, а також переживання щодо особистого здоров’я. Та у цілому все виявилось не так страшно, як очікувалося. Наша команда професійно ставиться до своїх обов’язків, тому праця злагоджена та дружня. Ми працюємо як один механізм. Я ніколи не зіштовхувалася з чимось подібним, тому цей вірус виявився для мене, як для майбутнього лікаря, викликом».

Михайло Грошик, студент 1 курсу напряму підготовки «сестринська справа»:

«Я обрав професію медичного працівника не для того, щоб здобути матеріальні статки чи славу, а щоб професійно допомагати людям, у тому числі своїм рідним. І кожен медик, з яким я мав нагоду спілкуватися, такої ж думки. Впевнений, що усе, через що я зараз проходжу на робочому місці, стане для мене великим досвідом, який згодиться у майбутньому. Я уже тиждень працюю та живу у лікарні. Зараз ми забезпечені всім та працюємо 4-6 годин на добу. Працювати у захисних костюмах некомфортно, але це єдиний вихід. У нашому відділенні усі пацієнти у важкому стані. Багато з них налякані, але ми намагаємося їх підтримувати. Більшість пацієнтів вважали пандемію вигадкою, поки ця біда не постукала у їхні двері. Мої власні переживання, щодо роботи в умовах пандемії, були психологічно важкими. Побоювання, що можу заразити своїх близьких, весь час крутились у голові. Тому ще раз прошу і закликаю всіх людей – залишайтесь удома, не виходьте без потреби на вулицю. Адже тим часом медики ризикують своїм життям і життями своїх близьких, рятуючи вас».

Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

До Теми

 

23 квітня 2020р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів