До Дня батька: історія переселенця із Донецька, який 6 років живе в Ужгороді і виховує доньку (ВІДЕО)

Максим Науменко працює з дому, тому з сім’єю проводить майже цілий день. Улюбленим заняттям є читання книг для донечки Аліси. «Вірші, казки, зараз про Мумі-тролів читаємо. Паралельно декілька книжок може бути. Може бути для дорослих дітей, щось дитяче. Буває, просто картинки дивимось і обговорюємо, що там зображено. – Вибирає вона книги? – Зазвичай, так. Іноді я, якщо щось хочу, то пропоную наполегливо. Якщо каже – ні, то ні».

Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook

Алісі три роки. Вона народилася вже в Ужгороді. «Батьківство – це дуже круто. Я, з одного боку, дуже хотів дитину, з іншого боку, ми постійно відкладали з дружиною, бо ще встигнемо й таке інше. Зараз я не можу зрозуміти, чим ми взагалі жили до того, як стали батьками, що наповнювало наше життя», – розповідає Максим.

Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook

Дружина Діана каже: дочка, як і батько, екстраверт. «Уміння вести дискусію, займатися полемікою, дуже любить спілкуватися, дуже контактна – це мабуть від нього в неї, бо я більш замкнена людина. Він з нею спілкується, як з рівною. Нема таких зверхніх відносин, що ти маленька й цього не розумієш. Спілкування із взаємоповагою, що я дуже ціную».

Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook

Подружжя Науменків свою дочку від народження беруть всюди з собою: на море, в гори, в походи, а також на вечірки, де Максим працює діджеєм. «Хочемо, щоб вона завжди була з нами. Ми з нею спілкувалися з перших днів. Вона швидко почала говорити. Можливо, через це, можливо, не тільки через це. Ми спочатку її носили в слінгу, бо ти можеш дитину до себе причепити й піти собі кудись. Тоді не було коронавірусу, були якісь хвороби, але ми не дуже боялися. Їздили, ходили».

Суспільне Закарпаття

  Надіслати другу