До Дня батька: історія переселенця із Донецька, який 6 років живе в Ужгороді і виховує доньку (ВІДЕО)

Максим Науменко працює з дому, тому з сім’єю проводить майже цілий день. Улюбленим заняттям є читання книг для донечки Аліси. «Вірші, казки, зараз про Мумі-тролів читаємо. Паралельно декілька книжок може бути. Може бути для дорослих дітей, щось дитяче. Буває, просто картинки дивимось і обговорюємо, що там зображено. – Вибирає вона книги? – Зазвичай, так. Іноді я, якщо щось хочу, то пропоную наполегливо. Якщо каже – ні, то ні».
Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook
Алісі три роки. Вона народилася вже в Ужгороді. «Батьківство – це дуже круто. Я, з одного боку, дуже хотів дитину, з іншого боку, ми постійно відкладали з дружиною, бо ще встигнемо й таке інше. Зараз я не можу зрозуміти, чим ми взагалі жили до того, як стали батьками, що наповнювало наше життя», – розповідає Максим.
Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook
Дружина Діана каже: дочка, як і батько, екстраверт. «Уміння вести дискусію, займатися полемікою, дуже любить спілкуватися, дуже контактна – це мабуть від нього в неї, бо я більш замкнена людина. Він з нею спілкується, як з рівною. Нема таких зверхніх відносин, що ти маленька й цього не розумієш. Спілкування із взаємоповагою, що я дуже ціную».
Фото: сторінка Максима Науменка у Facebook
Подружжя Науменків свою дочку від народження беруть всюди з собою: на море, в гори, в походи, а також на вечірки, де Максим працює діджеєм. «Хочемо, щоб вона завжди була з нами. Ми з нею спілкувалися з перших днів. Вона швидко почала говорити. Можливо, через це, можливо, не тільки через це. Ми спочатку її носили в слінгу, бо ти можеш дитину до себе причепити й піти собі кудись. Тоді не було коронавірусу, були якісь хвороби, але ми не дуже боялися. Їздили, ходили».
Суспільне Закарпаття
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів