Спорудження «Буштинського мосту» буде завершено у стислі терміни

Міст має надважливе, навіть стратегічне значення. Необхідність влаштування нового мосту поруч з що існує була обґрунтована інтенсивністю руху на цій вкрай завантаженій ділянці автодороги. Руйнація старого, більш ніж 70-ти річного мосту могла призвести до втрати сполучення на автодорозі Мукачево-Рахів –Рогатин-Львів і відрізати від обласного решти Закарпаття Рахівський і значну частину Тячівського районів.
Ще в далекому 2004 році було розроблено робочий проєкт. А у 2006 році отримані всі висновки та дозволи для початку будівельних робіт. Довжина мосту складає 169,04 метри. Основний проїзд 10,5 метрів і два тротуари по 1,5 метра. Проте, в 2013 році роботи були припинені з причини відсутності фінансування. Довгих сім років вже майже збудована споруда нового мосту перебувала в незавершеному стані. Громада справедливо була обурена, адже рух старим 70-ти річним мостом обмежено за вагою та габаритами.
САД у Закарпатській області було надано безліч пропозицій та запитів для завершення довгобуду. З причини аварійного стану діючого мосту, зношеності конструкцій та ризиків для життя та здоров’я громадян було введено обмеження проїзду старим мостом. Великоваговий транспорт взагалі втратив можливість для проїзду на цій ділянці дороги Н-09. І ось, нарешті, в межах Програми Президента України «Велике будівництво» відповідно до якої у 2020 році планується завершити ремонтні роботи на дорозі Н-09, було профінансовано роботи з завершення спорудження «Буштинського мосту». Отримані всі дозволи та відповідне фінансування. Вже найближчим часом буде відмонолічена захисна залізобетонна плита, влаштовано гідроізоляцію та асфальтобетонне покриття. Буде встановлено перильне та бар’єрне огородження, освітлення. Всі ці роботи вже відбуваються. Незабаром громада Закарпаття отримає новий міст разом з оновленою дорогою від міста Мукачево у напрямку міста Рахів.Служба автомобільних робіт у Закарпатській області
До теми
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
До цієї новини немає коментарів