В Ужгороді відбувся майстер-клас для дітей від Наталії Стегури та Олени Ваш
Ось уже місяць при кафе-кондитерській Smagolino, що в Ужгороді, діє дитяча локація з творчими майстер-класами, театральними виставами, фітнес годинами, англійським клубом та анімаційними програмами для дітей внутрішньо переміщених осіб.
Сьогодні 31 березня, працівники Центру культури – завідувач народного етнографічного музею, заслужений майстер народної творчості України Наталія Стегура та методист Олена Ваш долучилися до волонтерства і провели майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Мотанки – давні родинні обереги українців, сильний сакральний предмет, символ добра й благополуччя, надії на краще. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь. Сама назва ляльки – «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд її представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу.
Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині. Першою особливістю, яка зразу кидається в очі є те, що лялька-мотанка немає виражених рис обличчя. Друга це та, що лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося, що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть у будинок. В сучасних умовах мотанки, на жаль, втрачають той глибокий, магічний та сакральний зміст. У переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтер’єру, звичний сувенір. Також спостерігається вплив новітніх технологій. Але наші майстрині докладають чимало зусиль, щоб своїми майстер-класами викликати інтерес саме до народних традицій.
-->
До теми
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
До цієї новини немає коментарів