На Закарпатті відкривають дошку пам’яті командиру “Карпатської Січі” Олегу Куцину

У неділю, 22 січня о 14:00 у Тячівському ліцеї №1 ім.В.Ґренджі-Донського відбудеться відкриття пам’ятної дошки на честь Олега Куцина. Про це повідомили у Тячівській міській раді.
Олег Куцин народився 23 листопада 1965 року в місті Івано-Франківськ. Боротьба за незалежну і демократичну Україну стала свідомим вибором Олега Куцина.
З початком війни на сході у 2014 році він організував волонтерську групу, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов’янська Донецької області. Влітку 2014-го спільно з побратимами створив та очолив окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ», відродивши військову традицію Карпатської Січі 1938 року, героїчним чином якої надихався. Пізніше чота перетворилася на роту та увійшла до складу 93-ї ОМБр ЗСУ. Воїни «Карпатської Січі» витримали бої в районі Донецького аеропорту, біля Пісків, Водяного, Опитного, шахти «Бутівка». У бою за селище Піски Олег Куцин був поранений. У 2015-му очолив комбатантське об’єднання «Легіон Свободи».
24 лютого 2022 року Олег Куцин разом із побратимами відновив Добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ». Січовики під його командуванням вчергове проявили себе на полі бою, тому було ухвалено спільне рішення про створення 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України «Карпатська Січ». Уперше в історії командиром батальйону ЗСУ став молодший лейтенант, адже іншого командира, окрім Олега Куцина, для легендарного батальйону бути не могло.
19 червня близько полудня під час ворожого обстрілу на Ізюмському напрямку Олег Куцин на псевдо «Кум» загинув. У свій час Олег Куцин працював заступником голови Тячівської районної державної адміністрації (2005—2006), його двічі обирали депутатом Тячівської міської ради.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Сергій Федака: «В мене одна ідея: встати і звідси піти». Останні розмови з легендарним істориком Ужгорода
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
До цієї новини немає коментарів