На Закарпатті відкривають дошку пам’яті командиру “Карпатської Січі” Олегу Куцину

У неділю, 22 січня о 14:00 у Тячівському ліцеї №1 ім.В.Ґренджі-Донського відбудеться відкриття пам’ятної дошки на честь Олега Куцина. Про це повідомили у Тячівській міській раді.
Олег Куцин народився 23 листопада 1965 року в місті Івано-Франківськ. Боротьба за незалежну і демократичну Україну стала свідомим вибором Олега Куцина.
З початком війни на сході у 2014 році він організував волонтерську групу, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов’янська Донецької області. Влітку 2014-го спільно з побратимами створив та очолив окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ», відродивши військову традицію Карпатської Січі 1938 року, героїчним чином якої надихався. Пізніше чота перетворилася на роту та увійшла до складу 93-ї ОМБр ЗСУ. Воїни «Карпатської Січі» витримали бої в районі Донецького аеропорту, біля Пісків, Водяного, Опитного, шахти «Бутівка». У бою за селище Піски Олег Куцин був поранений. У 2015-му очолив комбатантське об’єднання «Легіон Свободи».
24 лютого 2022 року Олег Куцин разом із побратимами відновив Добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ». Січовики під його командуванням вчергове проявили себе на полі бою, тому було ухвалено спільне рішення про створення 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України «Карпатська Січ». Уперше в історії командиром батальйону ЗСУ став молодший лейтенант, адже іншого командира, окрім Олега Куцина, для легендарного батальйону бути не могло.
19 червня близько полудня під час ворожого обстрілу на Ізюмському напрямку Олег Куцин на псевдо «Кум» загинув. У свій час Олег Куцин працював заступником голови Тячівської районної державної адміністрації (2005—2006), його двічі обирали депутатом Тячівської міської ради.
До теми
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів