«Ми тоді вибили росіян, повернули свої позиції»: «Камаз» зі 128 бригади розповів свою історію

Історію з рубрики 128 бригада в обличчях у соцмережі Фейсбук розмістила на своїй сторінці 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
"Я народився в Росії, але вже багато років живу в Україні. Тому з початком повномасштабного вторгнення вирішив, що моє місце тут – захищати свою країну. Свого часу закінчив військовий інститут і служив у армії, але потім перейшов на цивільну роботу в ІТ-сфері.
Після сформування наш підрозділ пройшов серйозну кількамісячну підготовку на полігоні, тому хлопці були підготовлені й згуртовані. Це дуже допомогло під час наших перших боїв на Херсонщині. На Донеччині, під Бахмутом, було важче – багато поранених, в основному від мінометних, артилерійських і танкових обстрілів. Але хлопці тримаються. Ми й самі танки знищуємо.
Якось ворогам вдалося захопити наші позиції. Їх необхідно було повернути, то ми зібрали штурмову групу з 12 бійців і рвонули вперед. Біля траншей зав’язався ближній бій, росіяни були за 15 – 20 метрів і почали кидати гранати. Від пари гранат я ухилився, а одна таки зачепила мене. Почув за спиною, як спрацював запал, пригнувся, але пару осколків влучили. На щастя, це була наступальна РГД-5 з дрібними осколками, а не оборонна Ф-1, від якої мене «порвало» б набагато сильніше. Контузію я не рахую, тут це звичайне, буденне явище. Ми тоді вибили росіян, повернули свої позиції. А я після поранення я місяць пролежав у госпіталі. Зараз знову в строю, прийшли нові хлопці, тренуємося, проходимо злагодження, щоб бути згуртованими й діяти в бою як єдиний організм.
Ми мусимо закінчити цю війну – це найголовніше. А потім буде нормальне, цивільне життя", - розповів захисник.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів