Виноградне Закарпаття: де можна насолодитися унікальними винами

Закарпаття приваблює туристів переважно горами, старовинними замками та термальними басейнами. Однак ще одним перспективним напрямком можна назвати винний туризм, який тут є переважно сімейним бізнесом. УНІАН побував на трьох закарпатських виноробнях – в Холмоку, Мукачеві й Берегові – та дізнався, як там розвивають виноробство і намагаються прищепити туристам культуру споживання вина.

Виноробство на Закарпатті – переважно сімейна справа

Вино "Троянда Закарпаття" свого часу було не менш відомим у світі, ніж грузинські чи угорські винні напої. Сорт винограду "Трамінер", з якого його виготовляли, щедро ріс на сонячних карпатських схилах. Загалом же в часи розквіту виноградарства на Закарпатті виноградною лозою було засаджено понад 14 тисяч гектарів. Принаймні, такі орієнтовні дані наводить голова Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття Олександр Гарновдій.

Втім, за часів "сухого" закону в радянські часи виноградники нещадно вирубували, сонячні схили заростали бур’янами, а сама галузь занепадала. Підвали ж, в яких у кращі часи зберігався цей напій, засипали сміттям.

Додаткового занепаду виноробство зазнало за часів незалежності України, коли дороговартісні ліцензії на продаж вин та бюрократія призвели до того, що про вина найзахіднішого регіону України знали хіба що місцеві жителі.

На Закарпатті поступово відновлюють виноробтво – ось це виноградники Томаша Кіша / фото Наталія Петерварі

Однак впродовж останніх років в області намагаються відродити виноробство. Переважно це роблять приватні господарства, у яких цей бізнес – справа переважно однієї родини. Таких нині в Закарпатті нараховують із сотню, проте активних заледве 50. За оцінками Асоціації, площі, засаджені виноградом, нині тримаються в межах 700 гектарів, і це аж ніяк не можна порівняти потенціалом минулих сторічь.

"За нашими оцінками, під виноробство могло б бути використано на Закарпатті до 12 тисяч гектарів, – додає Гарновдій. – Охочих вирощувати виноград чимало, навіть нещодавно я познайомився з двома молодими виноробами віком до 30 років, у яких заледве 10-15 соток виноградників, але які аж горять бажанням вивчати справу".

А вивчати насправді є що, адже тільки на Закарпатті вирощують від 30 до 40 сортів винограду, з якого можна робити як цікаві ординарні вина, так і купажі на всі смаки.

Винні тури на Закарпатті

За словами туризмознавця, керівника "Турінформу Закарпаття" Олександра Коваля, винний туризм на Закарпатті добре представлений насамперед в Ужгородському, Мукачівському та Берегівському районах. Наразі триває активний збір винограду – якісь сорти вже зірвані та вичавлені, а інші ще зріють та набираються цукристості.

Звісно, повномасштабна війна в Україні внесла корективи – наразі немає публічних активних програм, пов’язаних із виноробством, зокрема фестивалів, на які раніше був значний попит.

"До ковіду та повномасштабної війни такі яскраві атракції були популярними й затребуваними, і це було для туристів справді цікавим досвідом. Приміром, посеред ланів увечері могли облаштувати столи для дегустацій, підсвітити їх і проводити гарні заходи. Зараз на це також є попит, дуже зрідка подібні вечори проводять, але це справді зрідка. І це вже робота організаторів турів, а не виноробів, і вони намагаються все це облаштувати так, щоб туристи хотіли повернутися ще раз", – зазначає туризмознавець.  

 

Керівник "Турінформу Закарпаття" Олександр Коваль розповідає, чим туристів приваблюють місцеві винороби / фото Наталія Петерварі

Тому, за словами Коваля, популярними є ті винороби, які створюють цілі програми, облаштовують дегустаційні зали, пропонують ще щось окрім напоїв – їжу, міні-музеї, старовинні підвали, екзотичні пропозиції, цікавинки – "щоб везти туриста не на годину-півтори, а зайняти його на більш тривалий час, зацікавити, захопити, щоб він захотів повернутися і привезти своїх друзів, рекомендувати ту чи іншу виноробню".

Туризмознавець Олександр Шершун додає, що закарпатці добре розуміють, наскільки важливо гарно презентувати свою працю.

"Тому виноробні "Шато Павук" чи "Винна Мануфактура Штифка" з метою привернення уваги до себе роблять ще й незвичні акції. Наприклад, днями на Закарпатті відбулася "Вечірка рудих" на виноградниках, перед тим був забіг поміж виноградниками, і це також дуже хороші способи промоцій", – каже пан Олександр.

Закарпатці добре розуміють, наскільки важливо гарно презентувати своє вино – дегустаційна зала Nota bene / фото Наталія Петерварі

Крім того, впродовж останніх кількох років виноградники дуже активно використовуються як фотолокації.

Якщо говорити про вина, які тут варто спробувати, туризмознавець зазначає, що Закарпаття – це традиційно зона сухих вин: "Каберне", "Шардоне", "Бакатор" та "Черсегі". При цьому кожна маленька локальна виноробня може запропонувати щось своє – цікаве та унікальне.

Ціновий діапазон дегустації може коливатися від 75 до 300 гривень – за ці гроші туристові запропонують п'ять-сім чи навіть більше сортів вина.

"Зазвичай ми рекомендуємо спробувати п'ять сортів, бо якщо куштувати більше, то рецептори не справляються. Тим більше, що тут мова йде не про те, щоб напитись, а щоб більше дізнатися про культуру й традиції вирощування, виробництва та споживання", – уточнює Коваль.  

Щодо вартості самого напою, то пляшка хорошого вина тут коштуватиме від 150 гривень. Втім, верхній ціновий поріг може сягнути і 700-900 гривень.

Вміти виробити – одне, інша річ – презентувати й продати  

Томаш Кіш, винороб із Холмківської територіальної громади, що неподалік Ужгорода, розповідає про своє невеличке господарство: 2,5 гектара площі та 10 тисяч кущів винограду, серед яких сорти "Мускат", "Соляріс" та "Цитрон Магарача". На його невеличкому винограднику щодня працюють двоє-троє людей, також збирати визрілі грона допомагають родичі. Винороб каже, що врожай вважається хорошим, коли з гектара вдається зібрати 7 тонн винограду, цьогорічний же очікують до 8-10 тонн.

Винороб Томаш Кіш розповідає про свої виноградники / фото Наталія Петерварі

Проте для того, щоб зібрати стільки ягід, треба добряче попрацювати, кілька років плекаючи лозу. Найважче, коли погода підводить: часто спершу урожаєві загрожують весняні заморозки та град, а дощове літо призводить до хвороб, і тоді гроно важко зберегти. Натомість така довга сонячна осінь, як зараз, здатна виправити багато проблем при дозріванні винограду. 

Шість років поспіль Томаш вирощує "Соляріс" – сорт німецької селекції, який до останнього тримають на лозі, щоб набрався цукристості.

Виноробня Томаша Кіша / фото Наталія Петерварі

"Плануємо виробляти біле десертне вино на кшталт "Осу" – вина золотистого кольору, що виготовляється з підв'яленого винограду, – розказує винороб і показує грона, які вже дозріли. – Тільки так можна виробити таке вино, якщо цей сорт до останнього витримати на лозі, а також якщо є багато сонця. Тоді виноград фактично стає схожим на родзинки, набирає цукристості понад 30%. Ось саме з цього сорту й виготовляють найкращі вина в Європі, наприклад, в Угорщині. Ми теж спробуємо зробити напій, схожий на угорське "Осу", відоме по всьому світу".  

Томаш Кіш із родиною власноруч доглядає виноградники, особисто на невеликому тракторі відвозить ящики додому, дробить у спеціальній дробилці та вичавлює. Рідні ж допомагають зібрати урожай. Готовий сік потрапляє в бочки, де визріває. Щороку в Томаша з власної ділянки виходить до 10 тисяч літрів вина. Зберігає його в підвалі, а температуру підтримує за допомогою кондиціонерів. Тут же вино розливають у пляшки.

Томаш Кіш показує своє вино / фото Наталія Петерварі

Все вироблене вино чоловік продає буквально з дому, багато відправляє по Україні: ті, хто вже куштував вина Кіша, залюбки роблять замовлення повторно. Втім, каже винороб, він дійшов думки, що слід будувати дегустаційну залу, адже чимало туристів хочуть не просто скуштувати і купити, але й отримати повноцінну дегустацію – почути розповідь про те, які сорти вина вирощують на Закарпатті, як виробляють напої, до яких страв який сорт пасує, а при цьому ще й скуштувати місцеві сири чи інші смаколики.   

Секрети напою: вино має бути прозоре, як сльоза

Добре розуміють, що туристові окрім вина потрібна ще й гарна презентація, у виноробні "Nota bene" родини Надь на Берегівщині. Тут уся сім’я задіяна у спільному бізнесі: батьки садять та вирощують виноград, син здобув освіту технолога й створює нові купажі, а невістка чудовою українською мовою проводить дегустації та продає напої.

Ліана Надь розказує історію родинної справи / фото Наталія Петерварі

У глибокому підвалі, стеля та стіни якого вкриті благородною пліснявою, Ліана Надь розказує історію родинної справи.

"Таких підвалів, як наш, тільки на цій вулиці було близько сотні, але залишилась ледве третина, – каже жінка. – У радянські часи, коли тривав "сухий" закон, всі ці приміщення були відкриті та їх, тільки уявіть собі, спеціально заповнювали сміттям, щоб люди не носили сюди бочки з вином, тобто не використовували за призначенням. Ну і, звичайно ж, тоді вирубували виноградники. І коли вже в 90-х роках цю вулицю поділили на ділянки під забудову, не так і багато бажаючих було придбати їх, бо мало хто хотів зводити дім фактично на смітнику".

Старший у родині Василь Надь вирішив ризикнути, тож купив тут ділянку, побудував будинок і впродовж 10 років разом із дружиною розчищав підвал. Підтримав батька один із синів, і невдовзі біля підвалу побудували дегустаційну залу.

"Ми виготовляємо вина зі свого винограду, вирощеного на 5 гектарах землі на сонячному схилі в селі Мужієво, що за 7 кілометрів від Берегова, – розказує Ліана Надь. – Там дуже хороші схили, які зусібіч наче огорнуті трішки вищими горами, що перешкоджають заморозкам, граду, негоді. Завдяки таким умовам та тривалим сонячним дням виноград дозріває, набирає необхідної цукристості, і в підсумку виходять дуже смачні вина".

Зібраний урожай Nota bene / фото Наталія Петерварі

Родина Надь вирощує сорти "Трамінер", "Мускат Отонель", "Мускат Люнель", "Блаубургер", "Каберне совіньйон", "Мерло" – загалом до десяти сортів.

Ліана каже, що в родині Надь намагаються презентувати для гостей не тільки свої вироби, але й прививати їм культуру споживання вина.

"Ми хочемо, щоб українці навчилися обирати хороший продукт, вміли відрізняти його і знали, що й до чого вживати, – каже жінка під час презентації. – Трапляється, що заходять відвідувачі й одразу просять десертне вино, щось на кшталт славнозвісної "Троянди Закарпаття", заради якої часто приїжджають і яку виготовляють із "Трамінеру". Ми їм завжди пропонуємо спробувати й сухі вина, які куштують у європейських країнах, переконуємо, що вони смачні та корисні". 

Скільки туристів щороку чи бодай щомісяця приїжджає до виноробні – в родині Надь навіть приблизно не беруться сказати, адже вже давно їх не рахують. Втім, відчувають, що кількість зростає, як і зацікавленість до українських вин. Не стали цьому перешкодою ні ковідні часи, ні воєнні. Навіть навпаки – чимало українців через те, що не можуть виїхати за кордон, приїжджають відпочивати на басейни з цілющими та термальними водами на Берегівщину і водночас відвідують виноробні. В останні півтора року саме в цьому регіоні, багатому на атракції та оздоровчі пропозиції, проводять свої відпустки українські військові, до яких з-за кордону приїжджають родини.

Презентуючи вино, Ліана пропонує перш за все глянути на напій, налитий у келих, навпроти світла – кожен винороб намагається зробити вино таким, щоб воно було чистим, як сльоза – чим прозоріше, тим краще.

Ліана Надь проводить дегустацію вин / фото Наталія Петерварі

"Після прокручування келиха в руці на стінках має з’явитися так зване "кільце Бахуса" – коли напій наче утворив плівку: чим ширше це кільце, тим вино якісніше. Якщо ми спробуємо, наприклад "Троянду" чи "Кагор" п'ятирічної витримки, то кільце буде широким", – ділиться винними секретами жінка.

Бокал із сухим вином рекомендують сколихнути у руці, тобто зробити так звану аерацію, щоб напій "розкрив" свій аромат. Ліана також радить куштувати вино маленькими ковточками, прокручувати його по ротовій порожнині, відчувати смак на щоках, язику, піднебінні.

"У сухих винах цінується найбільше те, коли ще декілька секунд після ковтка ви відчуваєте присмак вина, – додає вона. – Якщо вино сфальсифікували, додали до нього воду чи сік, ви можете відчувати аромат, але коли проковтнете, то наче ковток води зробили, тож при вживанні якісного продукту все ж маєте відчувати насичений смак. До всього, у нас, на Закарпатті, дуже кислотні ґрунти, і ця кислотність додається до напою, тож вино, вироблене з одного й того ж сорту, вирощеного в різних регіонах країни, матиме різні смаки, відповідно, наприклад, закарпатське кілька секунд після ковтка залишатиме по собі виражену приємну кислинку".   

Підвали виноробні Nota bene / фото Наталія Петерварі

Про кожен сорт вина жінка розказує цікаві історії. Поміж дегустацією напоїв рекомендує зробити невеликий перекус – з’їсти солоне печиво, горішок чи яблуко, щоб краще відчувати наступний напій. Розповідає, що останнім часом популярними серед молодшого покоління стають рожеві вина, тож так і з’явився серед пропозицій сорт "Блаубургер Розе". Виготовляючи його, родина пішла на ризик, адже невідомо було, як поціновувач сприйме напій, але експеримент видався настільки вдалим, що тепер рожеві вина родини Надь розкуповують наввипередки.   

Зрештою під час презентації пропонують і славнозвісну "Троянду Закарпаття". Це десертне вино виготовляють із сорту, який набирає цукристість від 27% і вище. Головне під час вирощування, щоб не було заморозків. Коли ж гроно вичавлюють, сік настільки густий, наче мед.

"Цікавий сорт, його назвали так тому, що комусь нагадував аромат чайної троянди, – розповідає Ліана Надь. – Насправді мені він радше має персикові тональності, комусь – якісь інші. Має дуже цікавий колір – рожевий, який бере із самого сорту винограду. З роками колір змінюється, стає більш насиченим, бурштиновим".

У планах – відродження автохтонних сортів винограду

Ще одна вагома річ, над якою працюють винороби Закарпаття з метою популяризації вина – відновлення автохтонних, тобто місцевих сортів вин. Про один із таких – "Берегі рожаш" – багато говорять: його вже привезли в область із Банку саджанців Угорщини і впевнені, що невдовзі напій з цього сорту оцінять і туристи.

"Нині кожен активний винороб Закарпаття має й поширені європейські сорти, й історичні, але над відродженням останніх працюємо справді активно. Ми впевнені, що вони здатні привернути увагу навіть найвибагливіших гостей, тож працюємо над сортовим розмаїттям та упорядкуванням", – додає голова Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття та власник "Винної мануфактури "Штифко" Олександр Гарновдій.

Винороб Олександр Гарновдій розповідає, що це ремесло на Закарпатті тільки починає відроджуватися / фото Наталія Петерварі

За його словами, наразі у рамках проекту "Інституційна та політична реформа дрібномасштабного сільського господарства" (IPRSA) за фінансування ЄС у партнерстві з Закарпатською ОВА розпочата робота над оформленням заявки на географічне зазначення "Вина Срібної Землі" (так поетично називають українське Закарпаття – ред.), що означатиме не тільки знак якості для традиційних продуктів, а й дасть потужний поштовх до економічного та культурного розвитку.

У тім, що реєстрація географічного зазначення сприятиме виноробам, впевнений і національний експерт з географічних зазначень проекту ЄС Тарас Антонюк. За його словами, йдеться про систему географічних зазначень, яку розробили у Європі у 20-х роках минулого століття, щоб захистити існування малих виробників, котрі створюють продукти за традиційною технологією і з автентичним смаком. Серед таких нині сири рокфор, пармезан, фета, коньяк, арманьяк, шампанське та багато інших.

"Що таке географічне зазначення? Це, в першу чергу, система якості, яка відображена на товарі у вигляді товарного знаку і цей товарний знак дає певні гарантії – географічне зазначення гарантує простежування походження товару з певної географічної зони і засвідчує те, що всі властивості товару, якими він володіє, мають прямий нерозривний зв'язок саме з територією, з якої він походить", – пояснює Антонюк.

Зібраний урожай у Томаша Кіша / фото Наталія Петерварі

Сьогодні в Україні вже є три продукти з географічним зазначенням: гуцульська овеча бриндзя, гуцульська коров’яча бриндза і мелітопольська черешня. Ще декілька продуктів перебувають на етапі сертифікації, і наразі закарпатці працюють над реєстрацією "Вин Срібної землі".

"Для чого все це? Поясню: коли людина приїжджає в Тбілісі, то шукає вина "Кіндзмараулі" та "Сапераві"; коли навідується в Токай, то шукає "Фурмінт" чи "Шаргомушкотай", тож ми наразі працюємо над тим, щоб, приїжджаючи на Закарпаття, туристи відвідували замки, куштували бограч-гуляш і обов’язково питали про "Леанку", "Трамінер" та "Бакатор".  Тобто, щоб знали, які сорти вина шукати саме на Закарпатті", – уточнив Гарновдій.

Наталія Петерварі

 

23 жовтня 2023р.