«Один постріл може змінити хід бою». Закарпатські гвардійці-снайпери розповіли про свою підготовку

Під час індивідуальної підготовки снайпери вивчають особливості гвинтівок, до автоматизму вивчають порядок розбирання та збирання зброї, прицільні сітки та особливості їх використання і правила догляду за прицілом.
«Коли снайпер входить в склад відділення чи взводу, то на ньому завжди велика відповідальність. По-перше, це додаткова вогнева міць підрозділу, адже ми ведемо вогонь на значно більші дистанції, ніж інші. Пріоритет для нас – це командири ворожих підрозділів. Але, якщо є можливість знищити звичайного піхотинця, не ризикуючи видати себе, то виконуємо і цю роботу також», – ділиться нацгвардієць Андрій.
Нерідко снайпер займає позицію не в окопі, а на менш захищеній ділянці лінії оборони. Тому кожен такий боєць має вміти замаскувати свою позицію. Це надважлива частина роботи, адже від цього залежить життя. Гвардійці вивчають особливості маскування самого себе і власного спорядження, виготовлення маскувального костюму, підкладання і пересування, орієнтування.
Тримати зв’язок з підрозділом снайперу допомагають спеціальні прилади, які дозволяють непомітно приймати і передавати потрібні сигнали. Амуніція також відіграє важливу роль. Одяг має бути зручним, і нічого зайвого на позицію брати неможна, щоб не видати себе ворогу.
«Іноді ми можемо годинами перебувати на позиції в готовності зробити постріл. При цьому нерідко за нами може полювати ворог. Комахи, холод, дощ чи спека, – ніщо не має нас відволікати. Це доволі складно, втім ми тренуємось щодня іноді заради одного пострілу. Але саме він може вирішити хід бою. Звісно, що ми маємо бути впевнені у власній зброї, досконало знати її, вірно налаштовувати приціли і постійно відточувати навички стрільби», – розповідає нацгвардієць Дмитро.
Всі ці тонкощі нацгвардійці постійно відпрацьовують під час тренувань. Гвардійці відпрацьовують спостереження та виявлення цілей, вірне визначення відстаней за допомогою прицілу. Перед практичним виконанням вправ зброя приводиться до нормального бою, а приціли вивіряються. Гарний зір – це потрібна річ, але саме постійні навчання роблять з гарного стрільця висококласного снайпера.
До теми
- Серце і нервова система: чому кардіологія та неврологія не існують одна без одної
- Не лише лікування, а й турбота: на Закарпатті допомагають пораненим нацгвардійцям відновлюватися
- Доби запису, години аналізу: чому холтерівське моніторування – це набагато складніше, ніж здається?
- В Ужгороді в Парку Перемоги висадили алею з 20 медоносних павловній
- Врятував чотирьох побратимів від отруєння газом. Історію ужгородця Євгена розповіли в 101 окремій бригаді ТрО
- «Контракт 18-24» у дії: як 19-річна Марина «Скай» стала операторкою БпЛА
- Світло пам’яті, яке не згасає: 1 листопада на Пагорбі Слави в Ужгороді
- Кілька поїздів до Закарпаття та із області затримуються: які рейси та на скільки
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку чеському архітектору та містобудівнику Адольфу Лібшеру
- Переселенці частіше обирають місто, ніж село: яка ситуація у громадах поблизу Ужгорода
- «Упала на коліна й дякувала Богу»: мати звільненого з російського полону Мирона Сегедія — про першу розмову з сином
- Понад 2 мільйони людей перебували на Закарпатті від початку повномасштабної війни
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»
- Гвардійці 26-го Закарпатського полку підтримали побратимів під час реабілітації
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- На варті неба: як на Закарпатті гвардійці тренують мобільно-вогневі групи
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
- Дві роботи – одна відповідальність: Дмитро Герей – історія прокурора, який став військовим




До цієї новини немає коментарів