«Один постріл може змінити хід бою». Закарпатські гвардійці-снайпери розповіли про свою підготовку

Під час індивідуальної підготовки снайпери вивчають особливості гвинтівок, до автоматизму вивчають порядок розбирання та збирання зброї, прицільні сітки та особливості їх використання і правила догляду за прицілом.
«Коли снайпер входить в склад відділення чи взводу, то на ньому завжди велика відповідальність. По-перше, це додаткова вогнева міць підрозділу, адже ми ведемо вогонь на значно більші дистанції, ніж інші. Пріоритет для нас – це командири ворожих підрозділів. Але, якщо є можливість знищити звичайного піхотинця, не ризикуючи видати себе, то виконуємо і цю роботу також», – ділиться нацгвардієць Андрій.
Нерідко снайпер займає позицію не в окопі, а на менш захищеній ділянці лінії оборони. Тому кожен такий боєць має вміти замаскувати свою позицію. Це надважлива частина роботи, адже від цього залежить життя. Гвардійці вивчають особливості маскування самого себе і власного спорядження, виготовлення маскувального костюму, підкладання і пересування, орієнтування.
Тримати зв’язок з підрозділом снайперу допомагають спеціальні прилади, які дозволяють непомітно приймати і передавати потрібні сигнали. Амуніція також відіграє важливу роль. Одяг має бути зручним, і нічого зайвого на позицію брати неможна, щоб не видати себе ворогу.
«Іноді ми можемо годинами перебувати на позиції в готовності зробити постріл. При цьому нерідко за нами може полювати ворог. Комахи, холод, дощ чи спека, – ніщо не має нас відволікати. Це доволі складно, втім ми тренуємось щодня іноді заради одного пострілу. Але саме він може вирішити хід бою. Звісно, що ми маємо бути впевнені у власній зброї, досконало знати її, вірно налаштовувати приціли і постійно відточувати навички стрільби», – розповідає нацгвардієць Дмитро.
Всі ці тонкощі нацгвардійці постійно відпрацьовують під час тренувань. Гвардійці відпрацьовують спостереження та виявлення цілей, вірне визначення відстаней за допомогою прицілу. Перед практичним виконанням вправ зброя приводиться до нормального бою, а приціли вивіряються. Гарний зір – це потрібна річ, але саме постійні навчання роблять з гарного стрільця висококласного снайпера.
До теми
- Понад 400 релокованих підприємств на Закарпатті створили майже 13,5 тисяч робочих місць: з яких регіонів переїхав бізнес
- Прикордонник Вадим Гджега: "Раніше думав, що знаю межу витривалості. Тепер розумію – вона значно далі"
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- Чотири роки з дня повномасштабного: історія адаптації ветерана
- «Встав, одягнув – і пішов жити далі». Гвардійський офіцер – про фронт, поранення і життя після протезування
- Пам'яті Дмитра Гаваші: у Мукачівському замку провели захід, присвячений ексдиректору і захиснику, який загинув на війні
- Girls Leadership Academy 6.0 / Академія лідерства для дівчат 6.0: закарпатські дівчата можуть взяти участь у проєкті!
- У Мукачеві розпочинається молодіжний компонент програми Roma Response
- Ветерани в публічному просторі: як уникати стереотипів і працювати відповідально
- Написав 15 творів, п’єсу та навіть став актором у 59 років – історія офіцера 128 бригади Григоровича
- Закарпаття під час війни: використані переваги та пропущені можливості
- Любов, що рятує в полоні: історія подружжя Андрія Раітіна та Олени Терещенко з Маріуполя в Ужгороді
- ДНК-ідентифікація тіл невпізнаних та зниклих безвісти: як на Закарпатті проводять експертизи
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- За перший місяць 2026 року Закарпаття прийняло п’ять евакуаційних груп із прифронтових областей
- Після важкого поранення переніс понад 10 операцій та планує повернутися у стрій: історія закарпатського поліцейського Івана Гучковича
- Замість окупації — опір: історія офіцера Нацгвардії
- Щоб хлопців замінило залізо: 26-й полк тренує операторів НРК
- Елла Лібанова: Поки в Україні буде небезпечно, люди не повертатимуться, але тримати з ними зв’язок – ми зобов'язані
- Військовий медик з Ужгорода Ерік Глеба отримав нагороду «Хрест Турботи»





До цієї новини немає коментарів