Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
32-річний Павло із Закарпаття, офіцер Державної прикордонної служби України на псевдо "Кардинал", несе на собі сліди двох поранень, але залишається відданим боротьбі до остаточної перемоги України.
Павло, у минулому співробітник Нацполіції, прийшов до місцевого центру комплектування, щойно дізнавшись про початок повномасштабної навали з боку збройних сил рф. Попри те, що він уже брав участь в ООС, йому неодноразово відмовляли у мобілізації через відсутність строкової служби та військового досвіду. Чоловік пригадує, як уперто відвідував територіальний центр комплектування, поки не досягнув своєї мети.
Павла мобілізували і згодом призначили до Чопського прикордонного загону. Після курсу підготовки він брав участь у бойових діях на Чернігівщині, а згодом – на Донеччині, де його підрозділ захищав позиції під Бахмутом.
Павло отримав своє перше поранення під час одного зі штурмів, після якого швидко повернувся до служби. Під час другого виїзду на Донеччину ситуація стала ще складнішою. Ворожі війська тримали тиск постійними атаками, але прикордонники тримали оборону, попри тяжкі умови. Під час виходу з оточення Павло та його побратими пройшли через палаючий ліс, зволожуючи водою балаклави, щоб захиститися від вогню та диму.
Під час оборони у Вовчанську Павло отримав звання офіцера. Того ж дня він підірвався на міні, отримавши поранення рук і ніг, але попередив своїх побратимів, зберігши їх життя. Про те, що став молодшим лейтенантом, він дізнався уже у шпиталі, коли його почали вітати побратими.
Після тривалого лікування та реабілітації Павло планує повернутися на фронт, щоб продовжити боротьбу за незалежність України.
«Будемо боротися аж до Перемоги. Для мене війна закінчиться лише тоді, коли вона закінчиться на умовах України», — впевнений Кардинал.
До теми
- «Мені доводилося крити з крупнокаліберного кулемета російські вогневі точки на відстані до 3 кілометрів…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- Капітан "Дуб". Ужгородець Євген Гайдук представлений до нагородження орденом "Богдана Хмельницького". Посмертно
- Про особливості підписання контракту, додаткові соціальні гарантії та шлях від цивільного до військового професіонала
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
- «Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно...» Історія бійця 128-ї бригади
- Десантник "Кент". Пам'яті ужгородця Радіона Миковича, нагородженого орденом "За мужність"
- «Коли треба, я спокійно йду на позицію, бо знаю – у нас нормальні хлопці, витягнуть, якщо що…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На цивілці я різне чув про ЗСУ, але вже тут побачив, що в армії є командири, для котрих люди – пріоритет номер один...» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів