Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
![Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів](/images/news/2025/2/max/IMG_5118_0.jpeg)
Тут бійці – різних спеціальностей і виконують різну роботу: допрацьовують вибухові пристрої для FPV-дронів, саперні заряди та спеціально розроблені боєприпаси для певних завдань.
21 лютого 2022 року Олег ще був у Сєвєродонецьку на зйомках художнього фільму «Сірі бджоли». Загалом брав участь у зйомках понад 500 стрічок. До війська доєднався одразу після повномасштабного вторгнення росіян в Україну – став частиною тоді ще добровольчого підрозділу на базі Управління патрульної поліції міста Києва, зараз це бойова бригада «Хижак», яка сформована із патрульних поліцейських з різних регіонів України і має власну піхоту, мінометників, артилеристів, медиків, батальйон безпілотних систем.
«На початку повномасштабної війни ми встигли вивезти сім’ї на Західну Україну і повернулися у Київ, де формувався добровольчий підрозділ на базі Управління патрульної поліції міста Києва. Хлопці навчалися, у багатьох був бойовий досвід, багато ветеранів у нас було. Тому нам було трохи легше на початку», – розповідає «Медвідь», показуючи свою «мануфактуру», де працює ціла команда спеціалістів.
Тут роблять вибухові пристрої для FPV-дронів, для дронів-бомберів, а також різного типу саперні заряди. Частина боєприпасів – власної розробки «хижаків».
«Є боєприпаси, які використовуються як штатні боєприпаси, є штатні боєприпаси, які перероблюються таким чином, щоби нам підходило під наші завдання, і є повністю виготовлення боєприпасів загалом, використовуючи вибухові речовини, які вже були у вжитку і ми їх переробляємо», – каже Олег.
«Багато боєприпасів робляться виключно під нас, за нашими параметрами. Тобто, пілоти приходять і кажуть, що нам потрібно ось такий боєприпас із ось такою вагою, з таким ефектом і отак він має працювати. Виходячи з цього ми розробляєм, розраховуємо його, збираємо, тестуємо на полігоні і тільки після того починається подальше бойове застосування, бойова робота», – зазначає «Медвідь».
Загалом, за словами Олега, на одну людину, яка на позиції працює безпосередньо з дроном, п’ять людей працюють у тилу. І це – постійний та безперервний процес.
«Ми на роботі. І маємо відноситись до цього як до роботи. Нічого героїчного ніхто з нас не робить. Ми робимо те, що потрібно для тих задач, які треба виконати. І так всі хлопці працюють», – каже Олег.
Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua
До теми
- Амбасадор Закарпаття у Словаччині розповів, що думає про війну
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
До цієї новини немає коментарів