Хлопчина з Холмока живе без батьків, а на життя заробляє, продаючи квіти

На початку мосту з боку Театральної стоїть хлопець у зелених штанах з декількома букетами волошок, які скріплені оранжевою шерстяною ниткою. Перед ним у відрі з водою ще волошки. Взутий на босу ногу в чорні шльопки. Волосся немите, майже до пліч. Одяг невипраний. Цікавлюся ціною.

– П’ять гривень. Купіть, пані, – ледве чутно благає хлопчина. – Там, – показує на другий кінець мосту, – по десять.

– А ти чому так дешево продаєш? – запитую.

– Бо продати хочу. Додому треба добратися, – каже. На годиннику 16.30.

Познайомилися. Роберту 13 років. Він з Холмока Ужгородського району. Розповідає, що живе сам – братів-сестер не має, а батьки померли. Навчається у місцевій школі. Аби заробити на прожиття, зранку йде в поле, де збирає васильки, а після обіду везе до обласного центру продавати.

Аби допомогти сироті фінансово бодай трошки, купую букет. Роберту раджу пропонувати перехожим свій товар, а не скромно стояти.

Тетяна Грицищук, Карпатський об’єктив.