Ужгородська бруківка міжвоєнного періоду – справжнє мистецтво, по якому щодня ходять люди


Нещодавно в берегівському відділенні державного архіву переконалися, що це інтуїтивне відчуття має документальне підтвердження. На деяких знайдених кресленнях і супровідних текстах враховано пропорції, візерунок та кольори бруківки вже на етапі детальних креслень будівель.
А ще ми помітили, що візерунок бруківки передає характер чи функції будівлі, незалежно від року побудови та стилю. Урядові та офіційні будівлі практично завжди оточені чіткими, строгими, геометричними візерунками. До житлових будинків ведуть хідники з плавними лекальними лініями патернів або навіть з фольклорними мотивами. Це справжнє мистецтво, по якому щодня ходять люди, адже деякі будинки мають різні візерунки хідників до кожного з під’їздів.

Кольорова палітра теж не випадкова. Червонуваті та білі відтінки на домінуючому сіро-синьому тлі базальту, ймовірно, натякають нам на кольори чехословацького прапору. Варіації цих відтінків використовували також і на тиньку фасадів міжвоєнної архітектури.
Хоча ужгородські мозаїчні хідники і відзначаються бездоганною стильовою єдністю, однак виконані вони різними підрядниками, з продукції різних місцевих каменоломень. Серед матеріалів переважає базальт та андезит різноманітних відтінків — від світло-сірого до сіро-синього та майже чорного, також присутні елементи з мармуру та вапняків мармурового типу — білих та світло-рожевих відтінків.

Полотно хідників зі сторони вулиці обмежене пласкими гранітними бортовими каменями видовженої прямокутної форми зі скругленим зовнішнім краєм та шириною 30 см. Бортові камені з’єднані між собою за допомогою зроблених вручну замків. Розмір каменів мозаїчного мощення — 5х5 см. Зі сторони будинків хідники обмежені андезитовими бордюрами розміром 30х10 см, встановленими навколо прибудинкових газонів та квітників.
Джерело: Uzhhorod Modernism



















До теми
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
- Від Ужгорода до Африки: неймовірна історія художниці Ілуш Брезной
- Як на Ужгородщині ветеран вирощує саджанці ківі
До цієї новини немає коментарів