Ужгородському професору Володимиру Сагарді виповнилося б сьогодні 85 років

Нині виповнюється 85 років з дня народження багаторічного завідувача кафедри педагогіки і психології Ужгородського університету Володимира Васильовича Сагарди. Колеги й учні професора з цієї нагоди згадують життєвий шлях Володимира Васильовича.

Народився 28 лютого 1933 р. в селі Кулішівка Градизького району на Полтавщині. Після завершення навчання у Черкаському державному педагогічному інституті 1954 року юнак дістав направлення на Закарпаття.

Тут, на теренах Срібної Землі, Володимир Васильович розпочав свою педагогічну діяльність у Хустській СШ, згодом директорував у Нижнєбистрянській школі-інтернаті, працював в органах народної освіти, заступником директора середніх шкіл № 3 і № 5 в Ужгороді.

З 1966 року пов’язує своє життя з викладацькою діяльністю – підготовкою педагогічних кадрів в Ужгородському державному університеті: працює старшим викладачем кафедри педагогіки і психології, заступником декана фізичного факультету, доцентом кафедри мікроелектроніки. У 1972 році захищає в Києві кандидатську дисертацію на тему «Методика вивчення оптики на рівні сучасних наукових уявлень», а 1992-го – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук «Система підготовки педагогів в умовах університетської освіти».

У 1987 році на конкурсній основі був обраний завідувачем кафедри педагогіки і психології УжДУ (яку очолював 17 років). На цій посаді оновлював стиль діяльності і співробітництва з іншими кафедрами та ВНЗ (Сегедським університетом, Ніредьгазьким педінститутом Угорщини, Пряшівським університетом Словаччини), орієнтував роботу кафедри на вдосконалення психолого-педагогічної підготовки студентів – майбутніх учителів, дбав про опанування студентами другої додаткової спеціальності (практичного психолога).

Коло наукових інтересів професора торкалося питань педагогіки вищої школи, соціальної педагогіки, дидактики фізики, освіти національних меншин. В. В. Сагарда – автор 330 наукових публікацій, в т. ч. монографій, навчальних посібників, методичних розробок, двох авторських свідоцтв та 15 патентів на винаходи. Підготував 9 кандидатів та одного доктора педагогічних наук. Нагороджений медалями: «Ветеран праці» (1984), «А. С. Макаренко» (1984), «60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (2005), знаками «Відмінник народної освіти» (1962), «Відмінник освіти» (2002), срібною медаллю ВДНГ СРСР, подякою Президента України за сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток і зміцнення української держави (2000).

Дванадцятий рік немає поряд з нами Володимира Васильовича. Але його пам’ятають удячні учні, колеги не тільки на Закарпатті, де він жив і працював, а й за межами області, навіть країни. Згадують професора як непересічну особистість, генератора і натхненника творчих проектів, талановитого педагога – справжнього майстра своєї справи, як доброзичливого співрозмовника.

Нині кафедра (тепер – загальної педагогіки та педагогіки вищої школи), очолювана Іриною Василівною Козубовською, успішно провадить підготовку студентів освітнього ступеня «магістр» зі спеціальності 011 – «Науки про освіту», професійної кваліфікації 231 – «Магістр педагогіки, викладач вищої школи» та спеціалізації «Менеджмент у системі дошкільної освіти».

Вдячні учні та колеги

Джерело: Медіацентр УжНУ