«Коли осколок влетів у бронежилет, було враження, що мене огріли по спині кувалдою..» Історія бійця 128-ї бригади

До розподілу в бойову частину він місяць навчався на полігоні, однак тут теж пройшов серйозне тренування і тільки після нього почав виконувати бойові завдання.
– На тренуваннях я вивчав зброю і знайомився з товаришами, звикав до них, проходив злагодження, – розповідає Сергій. – Ці тренування виявилися набагато кориснішими, ніж у тилу на полігоні. А далі почалися бойові виходи. Перший – тримати колишні ворожі позиції, які в ході штурму відбили товариші з сусідньої роти. По нас щільно працювали міномети, АГС (автоматичний станковий гранатомет) і дрони. Один із товаришів загинув від дрона, не встиг сховатися…
Сам Сергій також неодноразово ризикував життям, він двічі був поранений на бойових позиціях.
– Під час бою в товариша влучили з кулемета – одна куля пройшла навиліт, одна залишилася в ньому, – продовжує Сергій. – Ми виводили його, і тут нас обстріляли з міномета. Я почув свист міни й встиг опуститися на коліна, а вибух приклав мене до землі. Міна вибухнула зовсім поруч, осколки полетіли прямо в мене. Врятував бронежилет 6-го класу. Один осколок влетів у спину, до половини прошив плиту й застряг, інший у лопатку, теж прикриту бронежилетом, ще один у сумку. Усі три – в захищені ділянки тіла. Осколки невеликі, але коли влетіли в бронежилет, було таке враження, що мене огріли по спині кувалдою. Встаю після вибуху – руки-ноги цілі – Боже, я щасливий!
Ще одне поранення Сергій отримав, коли йшов на позицію міняти хлопців і віз провізію, боєприпаси й пальне.
– Ми йшли після півночі, боєприпаси, провізію й пальне котили на візку, але дрон нас вирахував. І двічі відпрацював скидами. Перший скид – мене лише трохи «пошкрябало», і добре, що я не кинув тачку. Бо під час другого скиду тачка прикрила мене, прийняла основний удар. Осколками посікло консерви, колеса, пробило каністру. Ще кілька осколків влетіли в ноги. Це було неважке поранення, ми навіть докотили тачку до позиції (5 літрів бензину витекло, але 15 ми таки доставили на місце, щоб можна заряджати рації від генератора). Оскільки поранення було неважким, а вже починало світати, евакуювати мене вирішили наступної ночі. Хлопці знайшли в зруйнованій хаті крісло, приладнали на ту ж тачку й вивезли мене до точки евакуації, де чекав багі.
Місяць Сергій лікувався після поранення, відтак знову повернувся в підрозділ і продовжує виконувати бойові задачі.
– У нас у відділенні всі мобілізовані, жодного контрактника. І я разом із хлопцями помаленьку звик до служби. У нас командири хороші, вони цінують бійців. А товариші такі, що на кожного можна покластися без жодних сумнівів…
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
До цієї новини немає коментарів