«Коли осколок влетів у бронежилет, було враження, що мене огріли по спині кувалдою..» Історія бійця 128-ї бригади
До розподілу в бойову частину він місяць навчався на полігоні, однак тут теж пройшов серйозне тренування і тільки після нього почав виконувати бойові завдання.
– На тренуваннях я вивчав зброю і знайомився з товаришами, звикав до них, проходив злагодження, – розповідає Сергій. – Ці тренування виявилися набагато кориснішими, ніж у тилу на полігоні. А далі почалися бойові виходи. Перший – тримати колишні ворожі позиції, які в ході штурму відбили товариші з сусідньої роти. По нас щільно працювали міномети, АГС (автоматичний станковий гранатомет) і дрони. Один із товаришів загинув від дрона, не встиг сховатися…
Сам Сергій також неодноразово ризикував життям, він двічі був поранений на бойових позиціях.
– Під час бою в товариша влучили з кулемета – одна куля пройшла навиліт, одна залишилася в ньому, – продовжує Сергій. – Ми виводили його, і тут нас обстріляли з міномета. Я почув свист міни й встиг опуститися на коліна, а вибух приклав мене до землі. Міна вибухнула зовсім поруч, осколки полетіли прямо в мене. Врятував бронежилет 6-го класу. Один осколок влетів у спину, до половини прошив плиту й застряг, інший у лопатку, теж прикриту бронежилетом, ще один у сумку. Усі три – в захищені ділянки тіла. Осколки невеликі, але коли влетіли в бронежилет, було таке враження, що мене огріли по спині кувалдою. Встаю після вибуху – руки-ноги цілі – Боже, я щасливий!
Ще одне поранення Сергій отримав, коли йшов на позицію міняти хлопців і віз провізію, боєприпаси й пальне.
– Ми йшли після півночі, боєприпаси, провізію й пальне котили на візку, але дрон нас вирахував. І двічі відпрацював скидами. Перший скид – мене лише трохи «пошкрябало», і добре, що я не кинув тачку. Бо під час другого скиду тачка прикрила мене, прийняла основний удар. Осколками посікло консерви, колеса, пробило каністру. Ще кілька осколків влетіли в ноги. Це було неважке поранення, ми навіть докотили тачку до позиції (5 літрів бензину витекло, але 15 ми таки доставили на місце, щоб можна заряджати рації від генератора). Оскільки поранення було неважким, а вже починало світати, евакуювати мене вирішили наступної ночі. Хлопці знайшли в зруйнованій хаті крісло, приладнали на ту ж тачку й вивезли мене до точки евакуації, де чекав багі.
Місяць Сергій лікувався після поранення, відтак знову повернувся в підрозділ і продовжує виконувати бойові задачі.
– У нас у відділенні всі мобілізовані, жодного контрактника. І я разом із хлопцями помаленьку звик до служби. У нас командири хороші, вони цінують бійців. А товариші такі, що на кожного можна покластися без жодних сумнівів…
До теми
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- Капітан "Дуб". Ужгородець Євген Гайдук представлений до нагородження орденом "Богдана Хмельницького". Посмертно
- Про особливості підписання контракту, додаткові соціальні гарантії та шлях від цивільного до військового професіонала
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
- «Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно...» Історія бійця 128-ї бригади
- Десантник "Кент". Пам'яті ужгородця Радіона Миковича, нагородженого орденом "За мужність"
- «Коли треба, я спокійно йду на позицію, бо знаю – у нас нормальні хлопці, витягнуть, якщо що…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На цивілці я різне чув про ЗСУ, але вже тут побачив, що в армії є командири, для котрих люди – пріоритет номер один...» Історія бійця 128-ї бригади
- «На війні все може піти не за планом, тому завжди треба бути готовим до найгіршої ситуації…» Історія бійця 128-ї бригади
- Розвідник "Француз". Ім’ям капрала Французького Іноземного легіону Святослава Сойка названо вулицю в Ужгороді
- Обігнали колону росіян, привезли дружин народжувати і пішли воювати. Історія шістьох друзів із Сумщини, які вирвалися з окупації
- «Особисто я воюю за товаришів, що загинули…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Кулеметник завжди останній залишає позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Кіл прийняв на себе перші осколки, врятував мені життя. А сам загинув". Історії про дружбу між бійцями та собаками на передовій
- «Вдома чекає 15-річний син, і я не хочу, щоб він теж воював…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів