Відомий мукачівець, який із лютого 2024 року захищає Батьківщину, отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»

Відомий мукачівець Олександр Шершун, який з лютого 2024 року служить в лавах 82 окремої десантно-штурмової бригади, отримав відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Про шлях, який пройшов історик, радник міського голови Мукачева до десантника, ми вже писали. Тоді він ділився досвідом мобілізованого, тим як обрати посаду і підрозділ, а сьогодні ми радіємо і пишаємось нашим земляком.


І користуючись нагодою, пропонуємо почитати історію і поради Олександра Шершуна:
«Щоби потім не було «Ой!», починайте підбирати під себе підрозділ вже сьогодні»
Олександр Шершун. Це ім’я знає кожен, хто хоч трохи цікавиться туризмом та історією Закарпаття. Його внесок у розвиток бренду Закарпаття як надзвичайно привабливого для відвідин краю – неоціненний. Незмінний співведучий та співорганізатор найяскравішого фестивалю області «Срібний Татош». Радник міського голови Мукачева з питань розвитку туристичної галузі. Невтомний пропагандист (у хорошому сенсі!) Закарпаття як туристичного регіону.
У лютому Сашко став військовим і доєднався до 82-й окремої десантно-штурмової бригади і сьогодні воює на Харківщині.
Ми запитали Олександра про його шлях мобілізованого: лайфхаки, секрети, підводні камені…
«Зараз я проходжу службу в роті ударних безпілотних авіаційних комплексів. Мобілізувався цьогоріч у лютому і вже змінив разом з бригадою два напрямки – спочатку був Запорізький, а зараз це Вовчанськ, північна Харківщина.
Вирішив мобілізовуватися ще на початку 2023-го року, досить довго обирав бригаду. Чому вирішив служити? Ну, по-перше – це обов’язок кожного чоловіка в Україні. По-друге, дуже багато друзів служить і, на жаль, є ті, хто вже «на щиті». І коли ми відкривали пам’ятник-мініскульптуру Тарасу Гайдуку, для мене це стало певним остаточним приводом йти служити. Пришвидшив пошуки підрозділу.
Чому обрав саме цей підрозділ? Тут я не знав нікого ні з командування, ні з колективу, але дуже подобається те, чим рота займається, чим комплектується. І власне алгоритм набору. Від оголошення про рекрутинг до прибуття мене у частину все було чітко зрозуміло – що за чим і як. Я заповнив заявку, на другий день мені вже подзвонив Артем Кулачевич, автор концепції рекрутингу, який пояснив, що маю робити. Я пішов в Мукачівський РТЦК та СП, все пояснив, вони мені в усьому посприяли, хоча на той момент для них це був новий досвід.
Далі був 199-й навчальний центр ДШВ, де пройшов вишкіл за програмою підготовки десантно-штурмових військ. Чесно скажу, було нелегко. Але нічого страшного не сталося. Живий, здоровий. Основний акцент у навчальному процесі робився на фізичну підготовку, тактичну медицину і стрілецьку підготовку, в тому числі зі зброї західного зразка. Доволі інформативно і в цілому дуже якісно ця підготовка відбулася. Далі вже по прибуттю в роту був місяць спеціалізованого вишколу – льотна підготовка на БПЛА, саперна справа. І варто сказати, що такі навчання не припиняються, постійно працюємо над вдосконаленням.
От що дуже сподобалося в навчальному центрі і подобається тут у підрозділі –немає тих страшилок про армію, які інколи почуєш «на гражданці». Все робиться в класній дружній атмосфері. Ти розумієш, що робиш і для чого. І що дуже важливо, розумієш, що тебе використовують максимально корисно для твого військового підрозділу, а отже й для Збройних сил України. Відчуваєш себе ефективним. Що, власне, і підтверджує статистика роботи моєї роти.
У мене така порада тим, що ще думає мобілізовуватися, або навіть не думає. Це дуже відповідальній процес, і щоб потім не було «Ой!», починайте підбирати під себе підрозділ вже сьогодні. Тим паче, вже з’явилися кілька централізованих рекрутингових онлайн-ресурсів, плюс в рідному місті можна знайти рекрутинговий центр, де з вами проведуть якісну HR-роботу. Підберуть під вас вакансію, посаду. Підготують вас до служби.
Якщо вам кажуть, що відношення не працює, то знайте – працює. Обов’язково беріть відношення від підрозділу, в якому хочете служити.
Хочеться ще сказати про матеріальне забезпечення. Тут все Ok. Не переживайте, більшість потрібного тут видадуть. Якісні засоби індивідуального захисту, одяг, екіпірування, взуття. Навіть кота)
Не бійтеся! Дивіться вакансії вже. І все буде Україна!
Не доєднуйтесь до цього «туристичного потоку» через Тису, бо нам тут жити і нам своє будувати».
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів