Мирослава Лендьєл: "Я не знаю варіантів, коли питання подвійного громадянства порушувалися в умовах військовового конфлікту"

Мирослава Лендьєл: "Я не знаю варіантів, коли питання подвійного громадянства порушувалися в умовах військовового конфлікту"
Сьогодні, 12 лютого, в Ужгороді відбувся круглий стіл «Подвійне (множинне) громадянство: реальний стан, виклики, реакція держави та суспільства». Обговорити вкрай актуальне питання зібралися численні науковці, представники різноманітних громадських організацій, дипломати, журналісти. Однією з перших ситуацію з подвійним громадянством в Україні роз’яснила проректорка з науково-падагогічної роботи ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Мирослава Лендьел.

 

Пані Мирослава розповіла, що вперше з викликами подвійного громадянства наша держава зіштовхнулися за президентства Януковича, факт отримання російського громадянства жителями Сходу України та Криму відіграв украй негативну роль. Тому обговорення цієї проблеми, шляхи її вирішення, є дуже актуальними.

Мирослава Олександрівна зазначила, що проблему  обговорювали та шукали шляхи виходу неодноразово, але однозначного виходу з ситуації немає: «Неможливо перенести досвід певної країни на нашу, бо кожна держава формувала закони в певний історичний період. Але в таких умовах, в яких ми опинилися сьогодні, жодна європейська країна не була за весь період від Другої світової війни й по сьогодні».

Та все ж цікаво знати досвід європейських країн. У 1997 році було прийнято Європейську конвенцію про громадянство, яка надає право кожній державі визначати власну політику щодо множинного громадянства. Водночас рекомендовано країнам обмінюватися інформацією про осіб, які мають подвійне громадянство.

«Громадянство – це розуміння людиною своїх прав та обов'язів у певній державі. Відповідно подвійне – це визнання прав і обов'язків у межах двох держав. Але тут, приміром, виникає питання війського обов’язку щодо іншої країни», – пояснила пані Мирослава.

Загалом можна виділити кілька типів підходів держав до біпатризму:

1.     Країни, в яких дозволене множинне громадянство, бо вони історично мають зв'язки з іншими державами (Франція, Іспанія).

2.     Країни, які живуть компактно, тож за допомогою двосторонніх договорів обумовили взаємне бачення множинного законодавства (скандинавські держави).

3.     Країни, в яких біпатризм заборонений (Австрія, Словаччина, Німеччина).

4.     Країни, в яких конституційно затверджене єдине громадянство, водночас володіння другим не заборонене (Польща). При цьому людина на території Польщі не вважається громадянином іншої країни, а поляком. До слова, за результатами останнього перепису, близько півмільйона поляків визнали, що мають німецьке громадянство.

«Ми маємо розуміти, що існує велика кількість українців, які водночас мають і громадянство інших країн. І треба розрізняти, яких країн це громадянство, бо в цьому є велика різниця: є особи, які володіють громадянством країни, яка є відносно України агресором; інші – власники громадянства країн, які не є агресорами (наприклад, Південної Америки). Третя категорія – особи, які володіють громадянством європейських країн. Моє бачення в умовах, коли Україна в 2020 на політичному рівні оголосила про бажання вирішити конфлікт із РФ, то питання треба вирішити в цьому контексті. Але! Я не знаю варіантів, коли питання подвійного громадянства порушувалися в умовах військовового конфлікту. Тому цю особливість також треба враховувати», – завершила Мирослава Лендьел.

Ольга Богославська, uzhgorod.net.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

12 лютого 2020р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів