Гірська річка Закарпаття отруєна побутовими відходами?

Гірська чиста річка - що Ви уявляєте коли чуєте такі слова? Кришталево чисту, прозору воду, здорову флору навколо неї, чисте свіже повітря та красу навколишнього оточення. Вича – унікальна річка Українських Карпат, у якій водяться червонокнижні риби. Бере початок на південних схилах Водолільного хребта, на північ від села Скотарського, неподалік від Воловецького перевалу. Тече на південний захід, в селі Неліпино (неподалік від міста Сваляви) впадає в річку Латорицю.
Саме такою завжди була річка Вича, чистою до того, що кожен камінчик був чепурним, а зараз на всіх є своєрідне покриття, яке з’явилося внаслідок постійного забруднення. Вся різноманітність риб, стала рідшою, а переходити річку без взуття – стало небезпечно через те, що практично все дно усипане битим склом. Сміття стало постійним сусідом для річки, а його джерело знаходиться біля виток водяної артерії. Саме стихійне чи організоване (точно не відомо) сміттєзвалище недалеко від Воловця і є епіцентром – від якого паводком чи навіть вітром змиває все «багатство» в унікальні води. Чітко зрозуміло, що сміття побутове, так як основна маса - це пластикові пляшки не тільки від води чи інших напоїв, це також пляшки від оцту, олії та використаної побутової хімії, що несе подвійну загрозу. Потрібно розуміти, що не лише пластик, який розкладається 400-500 років є небезпечним, але й залишки хімії та харчових рідин є отруйними для екосистеми річки.
Річка не просто забруднюється, там зникає живність, рослини хворіють. З роками, а точніше десятками років – вода може стати отруйною для всіх. Вича – дуже важлива складова річкової системи не лише Свалявщини через те, що вона впадає в Латорицю. А Латориця, як відомо тече набагато далі Свалявського району, це ліва притока Бодрогу – басейн Дунаю. Вича – це та «кирничка», яка поповнює більшу Латорицю завжди свіжою та чистою водою і це поки ми не перейшли кордонів терпіння природи це залишається незмінним.
Зараз сміття осідає осередками біля берегів річки і його періодично збирають небайдужі люди. Проте це мало допомагає через те, що потік сміття «зверху» є практично безперервним. Дуже важливо – в першу чергу, перестати кидати сміття біля річки постійно. Потрібно повністю розібрати сміттєзвалище, та ліквідувати осередки сміття по течії. Найголовніше – це те, що потрібно змінити свідомість мешканців берегової лінії. Люди повинні зрозуміти, про справжні наслідки їхніх дій – інакше вся справа борців за чисту Вичу – буде марна.
Ми звертаємось до Воловецької влади з прохання провести дослідження, щодо причини локації сміттєзвалища на березі річки. Провести роботи з його ліквідації, та введення чіткої заборони викиду сміття біля річки та контроль за дотриманням даної заборони. Почати потрібно негайно, лише невідкладна реакція всіх – може врятувати наступні покоління від отруйного середовища та отруйної води. Лише тоді, коли всі почнуть думати про природу – природа почне віддавати сторицею. Будемо і надалі слідкувати за станом річки та за можливості усувати проблемні ділянки по течії. Лише разом – ми зможемо подолати цю проблему, від вирішення якої залежить дуже багато.
ГО "Сольва-прогрес"
До теми
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
До цієї новини немає коментарів