Свято для маленьких ужгородців «До побачення, літо» відбулося на вул.8 Березня в Ужгороді
На зеленій траві, у затінку розлогих дерев розстелили килимки, поставили білосніжний намет у формі купола, і малеча босоніж виплескувала свої позитивні емоції, граючись об’ємними різнокольоровими м’якими кубиками. Драйвова запальна музика додавала гарного настрою і позитиву. Усі, хто бажав, малювали за окремими столиками (фарби, папір, усе необхідне приладдя було в наявності). Дітлахи творили шедеври буквально за кілька хвилин, дитячій фантазії не було меж. Професійні аніматори, вбрані казковими героями Ведмедиком, Єдинорогом і Чарівницею, розважали діток веселими конкурсами, вікторинами та іграми. Маленькі учасники свята боролись у конкурсах дуже завзято, адже виграшем були квитки на безкоштовне відвідування атракціонів у Боздоському парку.
Подарунки цього дня усім маленьким ужгородцям, які відвідали веселе свято, сипались як із рогу достатку: кожна дитина отримала талончик на морозиво, який можна було обміняти в найближчій крамниці і отримати солодкі ласощі. Також усім майбутнім першокласникам Анатолій Володимирович Ковальський, за безпосереднього сприяння котрого і відбулось це яскраве позитивне свято, подарував набір для малювання, для розвитку творчих здібностей майбутніх школяриків. До речі, активну участь в проведенні свята взяла також бібліотека-філія № 2 Ужгородської ЦМБС, розташована на вул.8 Березня. Найкращим своїм маленьким відвідувачам, активним читачам працівниці бібліотеки подарували 3Dпазли. Енергія малечі цього недільного дня фонтанувала нестримним вулканом. Мами, татусі, бабусі й дідусі, котрі привели своїх діток на свято, раділи також, і стверджували, що нарешті їхні чада можуть вивільнити свою енергію, насміятись досхочу, побігати разом з іншими дітками, порозважатись на повну, набратись сил і здоров’я перед початком нового навчального року. Свіже повітря, сонячна погода, гарний настрій, усмішки і позитивні емоції лише підтверджували – свято вдалося! До побачення літо – здрастуй осінь!Мирослава Білей
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів