Давнє Закарпаття в об’єктивах іноземних фотографів: Сєрґєй Протопопов (ФОТО)

Хоча один фотограф зі Словаччини все ж таки навідався і в Підкарпатську Русь. Можливо цьому візиту посприяла цікавість немісцевого, адже народився він у містечку Валуйкі, на сході Росії, звідки після Першої світової війни еміґрував до Словаччини. Мова про Сєрґєя Протопопова – живописця та одного з перших фотографів-репортажистів у Чехословаччині.
Сєрґєй Протопопов у 1929 році (05.06.1895 – 13.06.1976) filatelie-stosek.cz
Можна сказати, що Протопопов «зловив хвилю» репортажної фотографії, коли вона лише зароджувалась у Чехословаччині. Його світлини, доповнені текстами, друкували в тогочасних популярних туристичних тижневиках. Проживаючи в Банській Бистриці, він фотографував та робив репортажі на цікаву тематику, як-от видобуток золота в шахтах словацької Банської Штявниці чи заготівлю дров на теренах Республіки, зокрема, на чеській Шумаві.
Репортажі Сєрґєя Протопопова з чехословацького журналу "Letem svetem"
Відомо, що Сєрґєй Протопопов також був методологом з фотографії та кіно в просвітницьких центрах Банської Бистриці, де керував кіностудією в Регіональному просвітницькому центрі. Удостоєний кількома нагородами та відзнаками.
Коні й люди. Підкарпатська Русь. Фото С. Протопопов, 1927 рік aukro.cz
Діти з Підкарпатської Русі. Фото С. Протопопов, 1927 рік
В ілюстрованому тижневику «Letem svetem» за 1930-ий рік є сторінка зі світлинами фотографа, зробленими раніше, у 1927 році, на Підкарпатській Русі. На кадрах – «босоноге» життя простих людей, що випасають худобу на полонинах, набирають воду з колодязя, отримують пошту, піднімаються до пастухів з конем-гуцуликом за молоком, несуть на продаж фрукти чи овочі. Світлини доповнені текстом, де давнє Закарпаття названо «невідомим материком» в прямому розумінні цього слова, «краєм лісів і тварин».
Підкарпатська Русь. Фото С. Протопопов, 1927 рік
Листоноша на Підкарпатській Русі Фото С. Протопопов, фото з журналу "Letem svetem" 1930 рік
У той час відображена Підкарпатська Русь була «відрізаною від світу, де живе самобутній народ, без впливу цивілізацій, у якому горить божественна іскра мистецтва. Про це свідчать вишивки та пісні, де люди живуть у гармонії з природою глибинними зв’язками, і вона дає їм прихисток, одягає й годує не одне століття». Оригінальність та простота – саме таким побачив Сєрґєй Протопопов Закарпаття на початку минулого століття.
Жінка, що йде за молоком в полонину та торгівець фруктами на Підкарпатській Русі, Фото С. Протопопов, 1927 рік
Жінки набирають воду з колодязя та пастухи на полонині, Підкарпатська Русь Фото С. Протопопов, фото з журналу "Letem svetem" 1930 рік
На серії світлин, зроблених фотографом у 1927 році, й підписаних «Cплав лісу» – показано одне з давно не існуючих, а в ті часи – розвинутих ремесел. Бокораші, спіймані у об’єктив Протопопова, сплавляють деревину на гірських річках Рахівщини.
Бокораші на Рахівщині. Фото С. Протопопов
Помер Протопопов у Банській Штявниці, в Словаччині. А зловлені ним миттєвості з життя закарпатців, дивують на його фотографіях вже майже сто років.
Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua
Фото: webumenia.sk
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- З пензлем і фотоапаратом, або Верховина в об’єктиві художника Андрія Коцки
До цієї новини немає коментарів