Вокаліст ужгородського гурту Михайло Готра: “Записую нові ідеї, коли є натхнення”

Маючи юридичну освіту та творчих друзів, Михайло розумів, що своє життя хоче поєднати з музикою. На початку 2000-х хлопці починали з “нуля”, без знання нот, але з великим бажанням робити якісні треки. А нині відомий ужгородський гурт “Подих долі”, вокалістом якого є Михайло Готра, співпрацює з найстарішим українським лейблом. Яких ще успіхів досягли на сьогодні, коли чекати на новий альбом та звідки черпають ідеї для пісень, – читайте в ексклюзивному інтерв`ю.
- Михайле, сьогодні гурт “Подих Долі” активно розвивається. А з чого починали? Чому вирішили пов`язати своє життя з музикою?
- Попередньо я познайомився з Романом Кенівим, створили гурт «Маємо назву», але це був проєкт більше для себе. Тоді з нами ще були дві дівчини, Женя і Мирослава. До речі, ми брали участь у фестивалі “Червона Рута” у 2012 році, і перемогли. У 2013 році їздили на фінал. А потім гурт “розвалився” і ми з Ромою мали інший гурт створили новий – «Етюд». Знову у 2015 році перемогли у фестивалі «Червона Рута», їздили на фінал у «Маріуполь». Роман писав тексти – вокаліст, гітарист, Антон Рабел – ударні . Їздили по фестивалях. Але з часом уже не бачили спільного майбутнього у творчості, припинили співпрацю. Із часом створили гурт “Breath Of Fate” (“Подих Долі”).
- Як навчилися грати на гітарі?
- Я самоучка, не закінчував музичну школу, нот не знав. Та і освіта у мене не творча – юридична Уже з часом зрозумів, що потрібні більші знання для заняття музикою. Багато вчився з інтернету. Ми з хлопцями-однодумцями мали одну гітару на всіх. Йшли в інтернет-клуб, брали комп`ютер і роздруковували акорди, за якими потрібно було грати. Юридичну освіту я здобував заочно, тому у 18 років пішов служити в армію. Деколи хлопці будили серед ночі: “Пішли, пограємо”. Збирались і співали, є що згадати
- Хто сьогодні грає у складі “Подиху долі”?
- Ростислав Рошик , Дмитро Павловський (сологітарист, він не на постійній основі), Юра Рудов. Ми граємо з 2016 року, тоді записали перший сингл «Згадай». Перша наша назва – “Breath Of Fate”. Але ми вирішили перекласти назву, оскільки створюємо україномовна музика, для багатьох легше бачити назву рідною мовою.
- Творчі люди часом переживають творчі кризи. Як справляєтеся з цим? Де черпаєте натхнення?
- Життя. Усе беру з життя. Творчої кризи немає, є лише моменти, коли немає ідей. Але, коли переживаю натхнення, – записую нові ідеї. Буває, що певні ідеї відкладаю, повертаюся до них через певний час, допрацьовую. І пісні “вибухають”, це круто. Це надихає працювати далі й більше.
- Розкажіть про співпрацю з “Moon Records”.
- Це наш український найстаріший лейбл. Пам`ятаю, як ще у школі купляв касети “Moon Records” відомих наших виконавців. А коли записували альбом «Подих долі», то виникла ідея скинути пісні на пошту “Moon Records”. Чесно кажучи, не було надії, що вони відпишуть, бо працюють із дуже відомими гуртами. Але, на диво, вони за декілька годин відписали, що це гідна музика, давайте підписувати контракт. До речі, нещодавно ми підписали новий котракт, нові сигнли.
- Триває робота над новим альбомом. Що готуєте для шанувальників?
- У новому альбомі буде приблизно 12 пісень, точно сказати не можу, бо ми їх ще редагуємо. Попередній альбом був більш попсовий, щоб більш широке коло слухачів його послухало, мали враження. Новий альбом трошки важчий по звучанню, в стилі метал. Ми не прив`язуємося до конкретного стилю, граємо те, що подобається. Є два треки, де ми спільно з Анатолієм Молнарем, письменником, писали тексти. Мене його вірші надихали, це мій друг. Навіть колись хотів навчити його грати на бас-гітарі, щоб він грав із нами, але мало
- Як думаєте, що вам потрібно, аби повністю реалізувати себе у творчості?
- Завжди є якісь ідеї, є до чого прагнути. Ми все робимо самі, все за наш рахунок. Це досить затратно. Щоб записати якісну музику, треба цінувати роботу студії. Якби знайшовся спонсор для гурту, то нам було б набагато легше. Бо доводиться багато працювати, щоб реалізувати себе у творчості.
Стежте за діяльністю гурту на ютуб-каналі та ФБ-сторінці.
Розмовляла Оля Богославська
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів