На Хустщині значно зросло виробництво бринзи за рік

Збільшення кількості виробництва бринзи – результат діяльності Асоціації вівчарів, яка працює над популяризацією традиційного продукту та підвищення престижності професії вівчаря.
За словами Інни Пригари, представниці Асоціації вівчарів Хустщини, за рік також суттєво розширено мережу реалізації бринзи, – зараз, окрім, власне, Хустського району, вона продається в Ужгороді, Мукачеві, Києві та Львові.
«Під час спільної роботи над вдосконаленням продукту, ми покращили якість бринзи та термін її зберігання. Крім того, розширили мережу продажів та отримали чудові відгуки споживачів із усієї країни», – зазначає Інна Пригара.

Цьогоріч також хустські вівчарі змогли реалізувати перші партії ягнятини. Крім того, Асоціація працює над питанням вигідного збуту вовни.
У 2020 році вівчарі планують провести вже другий фестиваль «Бринза Хустщини». На зустрічі обговорили основні деталі організації свята та визначались із датою, воно відбудеться 10 травня. Організатори планують змінити локацію для проведення фестивалю та додати нових родзинок до програми фесту.
Також у планах хустських вівчарів – видання книги про традиції вівчарювання у Карпатах. Над збором матеріалу Асоціація почне працювати вже цієї зими. Це видання має стати візитівкою вівчарства як ремесла і знайомити читачів зі світом традиційного сільського господарства у Карпатах.

Довідка:
Асоціація вівчарів Хустщини заснована у квітні 2017 року. Це перше професійне об’єднання вівчарів, що створене без залучення влади, грантів чи міжнародних програм. Все зроблене – тільки завдяки вірі у спільну справу, ентузіазму та власним коштом. Асоціація працює над збереженням традицій вівчарства та виготовлення автентичної овечої бринзи.
Джерело: Zaholovok.com.ua
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів