На Хустщині значно зросло виробництво бринзи за рік
Збільшення кількості виробництва бринзи – результат діяльності Асоціації вівчарів, яка працює над популяризацією традиційного продукту та підвищення престижності професії вівчаря.
За словами Інни Пригари, представниці Асоціації вівчарів Хустщини, за рік також суттєво розширено мережу реалізації бринзи, – зараз, окрім, власне, Хустського району, вона продається в Ужгороді, Мукачеві, Києві та Львові.
«Під час спільної роботи над вдосконаленням продукту, ми покращили якість бринзи та термін її зберігання. Крім того, розширили мережу продажів та отримали чудові відгуки споживачів із усієї країни», – зазначає Інна Пригара.
Цьогоріч також хустські вівчарі змогли реалізувати перші партії ягнятини. Крім того, Асоціація працює над питанням вигідного збуту вовни.
У 2020 році вівчарі планують провести вже другий фестиваль «Бринза Хустщини». На зустрічі обговорили основні деталі організації свята та визначались із датою, воно відбудеться 10 травня. Організатори планують змінити локацію для проведення фестивалю та додати нових родзинок до програми фесту.
Також у планах хустських вівчарів – видання книги про традиції вівчарювання у Карпатах. Над збором матеріалу Асоціація почне працювати вже цієї зими. Це видання має стати візитівкою вівчарства як ремесла і знайомити читачів зі світом традиційного сільського господарства у Карпатах.
Довідка:
Асоціація вівчарів Хустщини заснована у квітні 2017 року. Це перше професійне об’єднання вівчарів, що створене без залучення влади, грантів чи міжнародних програм. Все зроблене – тільки завдяки вірі у спільну справу, ентузіазму та власним коштом. Асоціація працює над збереженням традицій вівчарства та виготовлення автентичної овечої бринзи.
Джерело: Zaholovok.com.ua
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів