На Хустщині значно зросло виробництво бринзи за рік

Збільшення кількості виробництва бринзи – результат діяльності Асоціації вівчарів, яка працює над популяризацією традиційного продукту та підвищення престижності професії вівчаря.
За словами Інни Пригари, представниці Асоціації вівчарів Хустщини, за рік також суттєво розширено мережу реалізації бринзи, – зараз, окрім, власне, Хустського району, вона продається в Ужгороді, Мукачеві, Києві та Львові.
«Під час спільної роботи над вдосконаленням продукту, ми покращили якість бринзи та термін її зберігання. Крім того, розширили мережу продажів та отримали чудові відгуки споживачів із усієї країни», – зазначає Інна Пригара.
Цьогоріч також хустські вівчарі змогли реалізувати перші партії ягнятини. Крім того, Асоціація працює над питанням вигідного збуту вовни.
У 2020 році вівчарі планують провести вже другий фестиваль «Бринза Хустщини». На зустрічі обговорили основні деталі організації свята та визначались із датою, воно відбудеться 10 травня. Організатори планують змінити локацію для проведення фестивалю та додати нових родзинок до програми фесту.
Також у планах хустських вівчарів – видання книги про традиції вівчарювання у Карпатах. Над збором матеріалу Асоціація почне працювати вже цієї зими. Це видання має стати візитівкою вівчарства як ремесла і знайомити читачів зі світом традиційного сільського господарства у Карпатах.
Довідка:
Асоціація вівчарів Хустщини заснована у квітні 2017 року. Це перше професійне об’єднання вівчарів, що створене без залучення влади, грантів чи міжнародних програм. Все зроблене – тільки завдяки вірі у спільну справу, ентузіазму та власним коштом. Асоціація працює над збереженням традицій вівчарства та виготовлення автентичної овечої бринзи.
Джерело: Zaholovok.com.ua
До теми
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
До цієї новини немає коментарів