У французькому містечку пошили український прапор і збирають допомогу для воїнів-закарпатців
Підтримка народу України у боротьбі з російським агресором з усього світу просто неймовірна! При чому допомагають нам не лише уряди країн великих і малих, а й звичайні мешканці. Збирають, надсилають необхідні речі для українських воїнів, і для вимушених переселенців, - пише Mukachevo.net.
Сьогодні наша розповідь - про маленьке містечко Saussines (воно розташовано на півдні Франції, близько 1000 жителів). Коли там почули про карколомний напад на Україну, місцеві мешканці вирішили одразу - треба якось підтримати українців! І першим таким жестом підтримки став прапор України, які люди змайстрували власноруч - з маленьких клаптиків тканини. Цей прапор вже майже рік "подорожує" містечком - і постійно змінює свою локацію. Його вивішують на балконах, на вікнах небайдужі французи. Дуже символічно, дуже тепло і гарно!
Місцева мешканка Юлія Сміскал організувала також збір коштів для українців. Перший такий збір відбувся під час традиційного ярмарку, куди приїздять фермери та підприємці з усієї округи - продають сири, мед, вино, хліб - все що виготовляють власними руками. Під час такого заходу вдалося зібрати 200 євро для бригади ТРО, де боронить нашу рідну землю Влад Товтин, відомий гід з Ужгорода. Ці гроші були необхідними для покупки нових колес для автомобіля бригади. Але врешті-решт зібрали стільки, що купили нову автівку!
А у теплій Франції вирішили, що слід знайти подібне містечко в Україні, куди надсилати допомогу. Дивилися на приблизну кількість мешканців - вибір прийшовся на село Яноші, що біля Берегова. А оскільки у Берегові знаходиться волонтерський центр (Берегівський громадський Центр «Кожен Може Допомогти"), то зконтактували з ними. І надіслали ще 500 євро.
"Ми провели акцію під назвою "Тепло для України" - збирали кошти для теплогенератора, щоб українці взимку не замерзали. Але почули, що ви збираєте гроші для тепловізора, який необхідний вашим воїнам на передовій. Тож ми не проти - це теж від слова "тепло". Ми бажаємо вам одного - Перемоги і мирного життя! І знайте, що у вас є вірні друзі у Франції", - написала Юлія волонтерам із Берегова.
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів