"Воюю у першу чергу за сім’ю. Саме рідні для мене уособлюють Україну". Історія військового 128-ї Закарпатської бригади

Молодший сержант Сергій на позивний "Вілсон" воює з 2014 року. Спочатку був мобілізований, а згодом підписав контракт на три роки. Після закінчення цього контракту працював у Мукачеві на заводі, займався мирною справою. Проте на початку повномасштабного вторгнення сам пішов у військкомат і попросився у штурмовий підрозділ 128-ї бригади. Його історію розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
За словами військового, під час своєї служби у лавах ЗСУ неодноразово мав контузії та поранення (осколкові й кульові). Одного разу навіть отримав орден за те, що витягнув із поля бою пораненого командира. Це було під Опитним на Донеччині.
У 2023 році Сергій знову воював у тих місцях на Бахмутському напрямку.
Чоловік пригадує: "Нас тільки закинули й боєць з іншої бригади показував місцевість, пояснював, звідки росіяни можуть піти. Він показує напрямок і я бачу, як звідти висувається ворожа диверсійно-розвідувальна група. Ми відразу відкрили вогонь, у відповідь по нас запрацював кулемет. Це були "вагнери", ми впізнали їх по тактиці — спочатку йде одна група, яка викликає на себе вогонь і виявляє наші вогневі точки. Потім друга група відкриває стрілянину, а ними йде третя, котра намагається закріпитися на нових позиціях. Іноді вони хитрували — намагалися через трофейні рації вийти на зв'язок, вдавати своїх і дізнатись якусь інформацію".
"Йшли постійні бої, тому витрата патронів, снарядів, мін і гранат була величезна. На Бахмуті я неодноразово бачив, як важко поранені "вагнери" повзуть уперед і намагаються далі вести бій. Коли в нашого бійця влучає куля, він паде і видно, що йому боляче, не до бою. А ті пруть далі, наче зомбі. Видно, обколоті чимось. Але ми втримали позиції", — ділиться Сергій.
За словами сержанта, воює він у першу чергу за свою сім’ю — маму, сина, невістку, внучку. Підкреслює, що "саме вони для мене уособлюють Україну".
До теми
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
До цієї новини немає коментарів