Історичні кадри: маловідомий курорт Закарпаття, який відзначала Будапештська королівська спілка лікарів

Ця зупинка є однієї з перших залізничних ліній Закарпаття (Мукачево-Свалява-Лавочне). Крім того, у ХІХ-ХХ ст. це була ще й відома рекреаційна місцевість.
Ще в 1846 р. у звіті представників Будапештської королівської спілки лікарів повідомлялось про аналіз тамтешнього джерела мінеральної води. Зазначалось, що вона має добрий смак, проте місцеве населення не вживає її у якості напою, але використовує для ванних процедур.
Спочатку тут виникає зовсім простий купіль у формі викопаної ями. З часом він еволюціонує до значно облаштованіших конструкцій, здобуваючи все більшу популярність серед тогочасників.
Станом на 1925 р. навколо джерела було зведено багато дерев`яних будиночків та колиб, у яких розміщувались бажаючі оздоровитись у цілющій природній воді. Воду з джерела підігрівали у казанах. Нижче за рівнем був облаштований купіль з кількома дерев`яними ваннами, вода до яких подавалась із казанів за допомогою жолоба.
Як люкс послугу можна було замовити хвойну ванну. У журналістських матеріалах того часу зазначалось, що особливою популярністю мінікурорт користується серед жінок. Вважалось, що місцева вода, окрім загальних цілющих властивостей, здатна лікувати безпліддя.
Як бальнеологічний курорт Занька позиціонувалась і в путівнику за 1939 р. У дерев`яних будинках могло розміститись 34 особи. Вартість повного пансіону коливалась від 3,5 до 4,5 пенге.
Занька була популярним екскурсійним об`єктом, місцем проведення молодіжних таборів, у т. ч. релігійних, вузловим пунктом пішохідних гірських маршрутів.
Проте це залишилось у минулому....
Mukachevo.net, фото - з соцмереж
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів