При +30 градусів у повній амуніції проти COVID-19 не лише викладачі, а й студенти-медики УжНУ

Наразі, зі слів координаторки Волонтеріату УжНУ Ганни Мелеганич, університету відомо про 24 студентів-медиків та інтернів-ужнівців, що борються з COVID-19. Зокрема, вони працюють у КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» та Закарпатській обласній клінічній лікарні ім. А. Новака. А наймолодший студент-медик, що нині працює з хворими на коронавірус, щойно закінчив 1-й курс.
На момент зустрічі деякі з них перебували на самоізоляції після зміни в лікарні, хтось був безпосередньо у «червоній» зоні. Ті ж, хто прийшов, трохи розповіли про 4 місяці в шаленому ритмі, що став небезпечною рутиною.
Студенти зауважують, що зараз багато важких хворих, із серйозними ускладненнями. З практики кажуть: від хвороби не застрахований ніхто – є й 30-річні, і люди старшого віку. Про лікарняні будні розповідають неохоче. А от при питанні, які аргументи мають до тих, хто скептично ставиться до серйозності та масштабів вірусу, пожвавлюються. Кажуть: «Пішли з нами на зміну!» та «Нехай хоч один день проведуть з нами у лікарні. Тоді всі сумніви розвіються». Водночас запевняють: бажання бути медиками, в тому числі лікарями-інфекціоністами, COVID не відбив.
«Ми вдячні всім медикам, котрі нині перебувають у таких складних умовах, – каже помічниця ректора Крістіна Товт. – Але віддячити кожному попри велике бажання ми не в змозі. Тому вирішили підтримати саме студентів. Багато з них самі зголосилися допомагати у лікарнях, коли виникла потреба. На жаль, в університеті немає механізму, щоб висловити вдячність цим студентам в іншій матеріальній формі. Тож хочемо проявити хоч невелику увагу, подбавши про їхній комфорт та безпеку».
Ганна Мелеганич додає: «Волонтеріат оголошував всеуніверситетський збір коштів для наших медиків. на зібрані кошти ми закупили 60 респіраторів. Зізнаюся, й таку незначну допомогу зібрати виявилося нелегко. Люди забувають про вірус. Забувають і про тих, хто самовіддано з ним бореться. Тож цей жест – невелика радше моральна підтримка для нашої молоді, яка добровільно долучилася до цієї справи й пожертвувала власним комфортом заради блага інших».
Невеличкі подарунки для студентів стали відвертою несподіванкою. Так, кожен отримав кілька якісних респіраторів, блокнотик та флешку, а ще – сертифікати на безкоштовні відвідування басейну УжНУ та фітнес-центру Viper Gym.
Ксенія Шокіна,
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів