Закарпатець із 128-ї бригади розповів, як допомагає аеророзвідкою попередити про ворога
Ігор, позивний «Гід», служить аеророзвідником у 128-й Закарпатській бригаді. Його історію служби розповіли у прес-службі бригади.
До повномасштабного вторгнення Ігор з Мукачева займався туризмом – організовував відпочинок для людей, котрі хотіли побачити Закарпаття, – термальні басейни, походи в гори, дегустації, фестивалі. Робота йому дуже подобається, саме через неї має позивний «Гід».
“До вторгнення росії я не мав жодного військового досвіду, але в перші ж дні війни ми з товаришем Романом Жуком пішли у військкомат. Тоді для нас усе було просто й зрозуміло – або намагаємося допомогти своїй країні, або ховаємося чи тікаємо. Другий варіант не для нас. Роман теж захоплювався туризмом, ми були колегами в цивільному житті, стали колегами в ЗСУ. На жаль, він загинув рік тому…” — розповідає військовий.
Ігор займається аеророзвідкою, його головне завдання – моніторинг ситуації на певній ділянці, виявлення вогневих точок ворога, коригування вогню. Каже, дрони стали справжньою революцією у веденні війни.
“Коли бачиш рух ворога онлайн, можна дуже швидко реагувати, приймати рішення. Це економить час, боєкомплект, а головне – рятує життя. На Бахмутському напрямку ми неодноразово бачили, як ворожі штурмові групи по 8 – 10 чоловік хвилями накочувалися на наші позиції. Першу хвилю знищує наша арта, за нею йде друга й намагається закріпитися, далі третя. Ми попереджували піхоту, тому вони знала, з якого боку небезпека. Коли бачиш у прямому ефірі, як артилерія знищує ворога, якого ти виявив, з’являється відчуття, що недаремно працюєш. І таких випадків було багато.” — ділиться спогадами боєць.
Взимку біля Соледара військові побачили ворожу колону (два танки і дві БМП), яка виїхала й готувалася зайняти позиції, щоб обстріляти піхоту. Завдяки швидкій взаємодії аеророзвідки й артилерії колону накрили вогнем, вона так і не встигла відстрілятися.
“Буває, що вдається влучити в техніку з кількох перших пострілів або підірвати склад боєкомплекту. Витрачаєш один-два снаряди, а вибух дуже потужний. Яскраве видовище! Однак ворог теж сильно еволюціонував, не треба його недооцінювати. Минулого року працювати було набагато простіше. Зараз одна з найбільших проблем – ворожий РЕБ (радіоелектронна боротьба), через який ми найчастіше втрачаємо дрони.” — розповідає аерозвідник.
На запитання чи змінився він в ЗСУ, відповідає, що напевно, став спокійнішим, а в деяких моментах загрубів.
Каже: “Цінності не змінилися, саме вони привели мене сюди. Це захист не чогось абстрактного, а способу нашого життя, який дуже сильно відрізняється від російського. Це право бути самим собою, без нав’язувань від когось іншого, як нам жити. Тому я не жалію, що пішов у ЗСУ. Якби відкрутити час назад, зробив би так само…”.
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів